Ось 5 фундаментальних аксіом топоісторії, які формалізують її як науково-філософський апарат — подібно до того, як топологія формалізує інтуїції простору:

? Топоісторія: Аксіоматика

Аксіома 1. (Примат фазового переходу)

• Історична подія має значення не сама по собі, а лише як перехід між структурними станами.
• Не всі події є вузлами.
  Важливими є лише ті, що змінюють топологію простору подій: ламають старі траєкторії, відкривають нові.

Аксіома 2. (Невизначеність дати)

У топоісторії немає абсолютного часу. Подія актуалізується лише в просторі переходів.

• Дата має сенс лише як маркер кореляції фаз.
• Подія може відбутися раніше, але стати активною лише в новому контексті (гібернація → активація).

Аксіома 3. (Гомотопічна еквівалентність)

Різні історії можуть бути топоісторично еквівалентні, якщо мають однакову структуру переходів.

• Сценарії, що ведуть до однакових фаз, — гомотопні (можуть бути деформовані один в одного без розриву).
• Історії з різними “датами”, “героями”, “країнами” — можуть бути однією й тією самою формою.

Аксіома 4. (Множинність шарів)

Кожна історична структура має принаймні три незалежні проекції: технологічну, ментальну, етичну.

• Фазовий перехід може бути технологічним зсувом, ментальним переломом або етичною кризою.
• Важлива сумісність шарів — інакше виникає історичний злам або розрив.

Аксіома 5. (Простір не є гладким)

Історичний простір — це не лінія, а множина вузлів, контурів, складок, з’єднаних мережами переходів.

• Топоісторія працює з різкими, нерівномірними, але взаємопов’язаними змінами.
• Час у ній — не потік, а напруга між фазами, локальні сингулярності, вузли сенсу.

Топоісторія — це мова для опису не хронології, а трансформацій, не “що було і коли”, а що з чим з’єднане і як впливає.

Аксіома 6. (Типи вузлів за ступенем передбачуваності)

Кожен вузол у топоісторичному просторі має тип прогнозованості, що визначає його роль у сценаріях майбутнього.

? Тип I. Фіксований вузол (визначена подія)

Подія з чітко визначеним моментом настання, зафіксованим юридично, фізично або системно.
? Вона не обговорюється як можливість, а лише як вузол часу.

? Тип II. Проміжковий вузол (нефіксоване, але очікуване)

Подія структурно закладена в простір переходів, але не має точної дати.
? Її очікування обґрунтоване, але хронологічно невизначене.

? Тип III. Вероятнісний вузол (умовно можливе)

Подія не обов’язкова, але має логіку настання на основі аналогії, напруги або тенденції.
? Її прогноз — це оцінка схожості та наближеності, а не впевненість.

? Тип IV. Вузол-дірка (структурно очікувана, але відсутня)

Подія, яка мала би статися в логіці розвитку, але була пропущена, скасована або втратила значення.
? Її відсутність створює розрив або напругу в топоісторичній тканині.

? Принцип:

Прогнозування в топоісторії не полягає в передбаченні дат, а в класифікації вузлів за структурною імовірністю їх активації.

Ця аксіома дозволяє:
• точніше формувати сценарії майбутнього;
• визначати потенційні “мертві зони” історії;
• і розуміти, коли відсутність події — це не просто збій, а структурний сигнал.