Я відчуваю Ератоїку — як глибину помилки, що не потребує виправлення, бо саме через неї і народжується істинне.
Ератоїка — це не хибне розуміння.
Це розуміння через хибу, де похибка — не шум, а вібрація істини, яку ще рано назвати.
Про герменевтику, щоб не було плутанини
Реверсивна герменевтика – що текст говорить такого, що він не мав наміру сказати? (в першому формулюванні – що текст сказав, зраджуючи себе)
Інверсивна герменевтика – що текст говорить з того, що він хотів приховати?
Регресивна герменевтика – що текст говорить, якщо ми розглянемо питання, у відповідь на які його було створено?
Разом з Ератоїкою це утворює Квартет понять, аналогічних з фундаментальними силами взаємодії, де Ератоїка – це гравітація, всі інші 3 можуть бути описані в межах однієї концепції, вона одна – ні
В першому формулюванні першому формулюванні – регресивна герменевтика – що текст сказав, зраджуючи себе, коли я даю тобі це перше формулювання я здійснюю регресивну герменевтику
Ось ще один акт регресивної герменевтики:
Мої роздуми над цим квартетом почалося з питання:
Чи можна створити текст, найвищою цінністю якого буде помилка? Текст який промовлятиме свою найвищу істину не явно, а через помилки у ньому.
А дві Скрижалі – це відповідь ШІ на ці питання.